"Ненависть - гнів слабких"
От є ж гарні афоризми, а то крутять в метро усілякі дурниці. Усім не вгодиш, але читати Кепа з екрану - то занадто. Важко знайти цікавий афоризм - нехай звертаються до Станіслава Єжи Лєца.

З "Аватара" мені найбільше сподобався головний поганий герой, полковник Кворіч(особливо момент, коли його робот зі своїх сідниць витягує велетенського ножа:). Якось він грав "чесно", емоції були самі справжні з поміж усіх героїв, він зробив фільм більш реалістичнішим, якщо можна так сказати. От і виникає питання: а чому акторам легше і краще вдається передати погані емоції, ніж гарні? Чому грати злочинця непрестижніше, але простіше і вдається справжніше?

Йшов по справах і ненароком блукав однією незнайомою вулицею. Тиша така стояла навкруги. І за мною весь час ліхтарі гасли, наче в якомусь кіно. Люблю таку містику!

Щось кого не спитаю про політику, усі так відмахуються руками і такими матюками криють владу, що поневолі думаєш, що надії немає. Що наступні п'ять років нам будуть суцільні кранти. Навіть колись вірні прихильники котрогось з нинішніх кандидатів. Я думав написати і собі, як буде погано і все таке...але мене щось спиняє. По-перше: хочеться усім проволати на вухо, що ми САМІ винні, ми ВСІ, без ЖОДНИХ виключень, причетні до розрухи. По-друге: я чогось повен оптимізму, навіть очікуючи повну жопу, не перестаю радіти, і якимось незрозумілим чином піднімаю настрій усім оточуючим. Навіть коли ругаю їх. І коли розмовляю про серйозні речі. Це наче якесь прокляття. Але таке приємне:))))

І наостанок похвалюсь. В доказ домашнім, що руки у мене з правильного місця я відремонтував старий батьків фотоапарат "Киев-19" і тепер у мене є трушна "зєркалка". Все-одно до цифри мені, як до неба рачки, а ходити по місту і шукати гарні картини хочеться. І гарних людей. І гарні ракурси. І, і, і, і ще багато чого хочеться. Та головне - перший крок зроблено.

І на кульмінацію: я знайшов шалено круту групу - "Контрабас". Люраю окропом. Так хотілось чогось нового в музиці - і на тобі! Життя мене інколи любить:)

"Те, що починається солодко, кінчається гірко.
А те, що починаєтся гірко, кінчається солодко."

Чорт забирай, як я інколи обожнюю Гая Річі!

Кому там мало зарядок для юсб?



А ці штуки надіб'ють двох гігантів(хоча у нас, можливо і не будуть популярні):
Sony A450
Samsung NX10

Учора я відвідав фінал української ліги КВК. Чесно признатись, не дивився ігор років півтора, і було цікаво дізнатись стан цієї, колись мало не улюбленої передачі. Записувався фінал і через те, що команд було сім, то по телевізору його будуть показувати у двох програмах. Глядачам у залі запропонували витерпіти 4,5 години гумору(?). Несподівано для самого себе я став уболівальником збірної Дніпропетровська (під кінець гри я з друзями був мало не найактивнішим у залі:) тут і поскаржусь, що не було фотіка під рукою, а у нас були дійсно гарні футболки, та й мер Дніпропетровська поруч сидів, приємна людина)
З гарного: напродчуд мало політики(різниця з кварталом - величезна), жарти не тупі(якщо чесно, то за весь час я тільки кілька разів щиро сміявся, все інше лише створювало атмосферу, але гумор - справа смаку), Масляков - гарний ведучий, сподобались уболівальники з Дніпра, команда з Берегомету.
З поганого: збірна білявок була нульова, жюрі тупило, але головне:
СВІТЛОТЕХНІК - ІДІОТ!
Своїми юпітерами він "смажив" очі усім присутнім (я чесно перепробував три місця в залі, та історія з концертом Піккардійської Терції повторилась знову), мене просто добивало, що задля ефемерної мети отримати трішки ліпшу картинку на екрані, він зробив життя усіх присутніх нестерпним. Очі болять до сих пір. Придурок, щоб його трясця взяло!

Все ніяк не вгамуються:
Фемен

Хочу в Японію!

П.С.: Барселона теж підходить.

Сьогодні увечері бачив маленьке диво: на усіх деревах була прекрасна крига і у світлі ліхтарів те мереживо переливалось усіма барвами веселки. Справді неймовірне видовище поряд. Шкода, що не було гарного фотоапарату під рукою, щоб зафіксувати момент для інших. І шкода, що не було поруч когось, з ким можна розділити радість від побаченого. Отак-от!

Тому наразі слухаю Бітлз упереміж з Кіно та Mars Volta. Це створює неповторний мікс емоцій і можна точно сказати, що я не знаю який у мене настрій після цього. Я люблю ці групи, а вони мене. Приємна інколи така взаємність.